Князівни та княгині: у Волинському академічному обласному театрі ляльок показали образи українських правительок у ляльках-мотанках

16 листопада відкрили виставку авторських ляльок «Князівни та княгині» – представили 80 авторських вузлових ляльок, одягнутих в строї Київської Русі.

Українські народні ляльки змінювалися упродовж століть. Але в них збереглися основні традиції, символізм та світосприйняття народу. Існували ляльки-обереги, ляльки на хворобу, на врожай, на погоду, на свята.

 «Представлені ляльки розповідають про минуле нашої країни. Про жінок, яких ми повинні знати і якими маємо пишатися. Вони виготовлені не як історичні копії, а як стилізовані образи, створені на власних дослідженнях», – розповіла акторка театру Світлана Стасюк.

На зустрічі завітала учасниця мистецького проєкту Олена Михальчук. Жінка є вихователькою-методисткою дитячого садочка, але на дозвіллі вирішила взятися за виготовлення ляльок.

«Наша виставка зародилася в інтернеті. В мережі майстрині вирішили згуртуватися й виготовити авторські мотанки присвячені нашим княгиням. Організаторкою була Ніна Хаген. Разом ми створили більше сотні ляльок. На жаль, ми не змогли привести сюди усіх», – сказала Олена Михальчук.

Загалом у проєкті взяли участь 59 майстрів. Перша презентація відбулася у Софійському соборі, у Києві. Серед вузлових ляльок є і образи монархинь з-за кордону, які одружилися з українськими князями. Ляльки надсилали не лише з різних міст України, а й з інших країн. Кілька мотанок приїхали з Норвегії. Бразилійка Ванесса Джерба так зацікавилася Україною, що почала вивчати українську мову й мистецтво українського лялькарства.

Серед майстринь найпопулярнішою виявилася княгиня Ольга. Олена Михальчук обрала для себе постать Гремислави Луцької.

«В дитинстві княжна любила бігати над Стиром. Згодом вона сподобалася польському князю Лешку І Білому й оженилася з ним… Я хотіла відшукати нашу княгиню, луцьку, щоб про неї дізналися й інші», – пояснила свій вибір учасниця проєкту.

Відвідувачам вона розповіла легенду про Преподобну Едігну. Малою дівчинкою Едігна вирішила стати черницею. Доки вона йшла стежкою, то почула голос. «Зупинись тут!», – проказало звідкілясь. Роззирнувшись, княжна побачила липу з дуплом. У ньому вона й прожила аж до своєї смерті, допомагаючи людям.

 

«Я дуже тішуся, що ця виставка прибула саме до нас. Кому, як не театру ляльок підтримувати традицію лялькарства. Я захоплююся тим, що народна традиція переросла у просвітницький проєкт, оживила історію. Бо для нас князі та княгині це щось таке далеке. Це чудова ідея для шкіл, аби діти вивчали історію через такі мистецькі й матеріальні речі, які можна побачити, відчути», – сказав виконувач обов’язків директора-художнього керівника театру Вадим Хаїнський.

Керівник вручив Олені подяку за популяризацію українських традицій та допомогу в організації виставки. Мисткиня подарувала театру композицію від колективу лялькарок. Подарунок є роботою народної майстрині Олени Бацман. Лялька, одягнута в слобожанський костюм, який характерний для харків’ян, звідки родом і сама майстриня.

«Лише споглядання цих ляльок, викликає трепет. У нас, в театрі, наразі діє проєкт «Цілюща лялькова терапія». І ця виставка є його чудовим доповненням. Я переконаний, що лялька – це те, що неможливо створити, якщо зазнаєш негативних емоцій. Тому створювати їх, розглядати, торкатися їх є релаксацію», – додав очільник театру.

Під час відкриття виставки маленькі відвідувачі активно шукали улюблених правителів, про яких чули легенди та історії. Дівчата були більше перебірливі у своєму виборі. А ось хлопці з захватом говорили про Данила Галицького та шукали Ярослава Мудрого.

Учениці музичної школи №1 імені Фредеріка Шопена підготували для відвідувачів музичні композиції. Під акомпанемент бандури звучали народні пісні «Вербовая дощечка» та «Ой, вбогі ті чайки». Викладачка Соломія Гаврилюк заспівала пісню «Воля» з репертуару Марини Круть.