19 березня 1976 року – ще одна знакова дата в історії Волинського академічного обласного театру ляльок. Саме цього дня, 50 років тому, у Будинку культури села Лаврів новостворений колектив волинських лялькарів показав свою першу виставу. На той час будівля сучасного театру ще перебувала на реставрації, тож знайомство з глядачами розпочалося саме з гастролей, у живому, безпосередньому контакті з аудиторією.

Сцена з вистави "Мандрівний лялькар" Г. Юрковського
Актори: Інна Музичко, н.а. України Петро Савош, Вадим Хаїнський
Фото Віталія Віжанського


Сцена з вистави "Мандрівний лялькар" Г. Юрковського
Лялькар - н. а. України Петро Савош
Фото Віталія Віжанського

Цьогоріч, повертаючись до витоків, актори знову зіграли виставу в Лаврові. Символічно, що для цієї події обрали «Мандрівного лялькаря» Генріка Юрковського – історію про митця, який творить там, де він є, незалежно від обставин. Вистава поставлена засновником театру, заслуженим діячем мистецтв України Данилом Поштаруком, а головну роль у ній виконує народний артист України Петро Савош, єдиний з нинішнього колективу, хто пам’ятає той перший виступ 1976 року.

Колектив Волинського академічного обласного театру ляльок у Лаврові
Фото Віталія Віжанського

«Лаврів нас благословив на творчу дорогу, – пригадує актор. – А сьогодні благословляє на збереження пам’яті. Я добре пам’ятаю той весняний день: ми показували дітям виставу “Військова таємниця”. Разом зі мною на гастролях були Володимир Бакіко, Валентина Перстенко, Микола Гречкосій, Любов Вакулюк, Віктор Шевчук, Валерій Романенко. Ми тоді ще були у старому приміщенні, і навіть декорації доводилося пристосовувати до умов: великий планшетний стіл не могли встановити, бо підлога потребувала ремонту. Але той трепет першого показу пам’ятаю й досі… А вже через десять років у Лаврові з’явився новий будинок культури. І сьогодні це світлий, затишний простір, де приємно грати для глядачів. А глядачі тут – неймовірні. І цього року день був особливий, наповнений світлом і відчуттям творчості…»

Актори перед гастрольною виставою у с. Лаврів
Фото Віталія Віжанського

Староста села Світлана Герасимчук ділиться: «Діти щиро раділи, бо в такий непростий час підняти їм настрій, принести добро в серце – це справді дуже важливо, і не кожен так може. Ми намагалися більше дізнатися про ту першу виставу у нашому селі, але, на жаль, спогадів односельців не збереглося. Та для нас дуже цінно, що в книзі Володимира Денисюка є згадка про те, що саме Лаврів першим приймав Волинський театр ляльок.
Наші діти сьогодні дуже потребують живого спілкування, і коли приїжджає театр, гаджети відходять на другий план. При будинку культури в нас діє театральний гурток, і ми вже думаємо про те, щоб додати ще й ляльковедення. Будемо дуже раді, якщо ви зможете поділитися своїм досвідом з нашими дітьми».

Ця поїздка стала символічним поверненням до витоків. Туди, де почалася історія театру. Через пів століття лялькарі знову зустрілися зі своїм глядачем у Лаврові, щоб підтвердити: театр живе доти, доки є ті, хто його творить, і ті, хто його чекає. І, можливо, саме тут, серед цих дітей, уже зростає нове покоління лялькарів, для яких ця зустріч стане першим кроком до власної творчої дороги.