Данило Андрійович Поштарук – заслужений діяч мистецтв України, театрознавець, режисер, актор і засновник Волинського академічного обласного театру ляльок. Його ім'я стало невід'ємною частиною театральної історії Волині, а діяльність – прикладом самовідданого служіння культурі. Народився 15 квітня 1937 року у селі Коршовці на Волині. З дитинства виявляв інтерес до театру та літератури, що згодом визначило його життєвий шлях. Після завершення навчання у Київському інституті театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого, де він здобув професійну театральну освіту, працював у Волинському обласному драматичному театрі, де виконав понад сорок ролей.

Його творчий досвід у драматичному театрі став надійним підґрунтям для наступного кроку – створення унікального театру ляльок у Луцьку. У 1975 році з ініціативи Данила Поштарука було засновано Волинський обласний театр ляльок, який упродовж майже пів століття залишався під його керівництвом. Від самого початку він бачив у цьому театрі не лише заклад для дитячих розваг, а простір естетичного виховання і національного утвердження. Під його орудою театр виростав і професійно, і інфраструктурно. Було облаштовано сцену, фойє, майстерні, проведено ремонт історичної будівлі, де нині живе душа волинських лялькарів.

Данило Поштарук не тільки керував театром, а й безпосередньо працював як режисер. У його доробку десятки вистав, серед яких «Вікентій Прерозумний» Я. Стельмаха, «Цілюща яблунька» та «Бджілка» Вс. Данилевича, «Мандрівний лялькар» Г. Юрковського, «Кому потрібен сніговик?» В. Лісового, «Іванко-Дивосил» Г. Довнара, «У нашім раї на землі…» за творами Т. Шевченка та інші. Він часто звертався до народної драматургії, української класики, актуальної літератури. Особливу увагу приділяв ідеї збереження традицій різдвяної драми, вертепу та народної казки як основи для виховання молодого глядача. Його вистави вирізнялись простотою форми, але глибиною змісту, адже режисер завжди ставив перед собою мету не лише розважити, а й торкнутись важливих цінностей: добра, справедливості, любові до Батьківщини.

Велике значення Данило Поштарук приділяв фестивальній та просвітницькій роботі. Саме з його ініціативи у Луцьку було започатковано всеукраїнські фестивалі театрів ляльок. Перші три великі з'їзди українських та закордонних лялькарів були на Волині. Ще однією масштабною сторінкою історії став фестиваль «Різдвяна містерія», яде шість разів збиралися учасники під Вефлеємською зорею, а географія охоплювала театри з понад 20 країн. Матеріали симпозіуму були видані окремою книжкою, цінним науковим і культурологічним внеском у вивчення історії вертепу та зародження лялькарства.

Паралельно з мистецькою роботою Данило Поштарук вів і велику організаційну та культурно-громадську діяльність. Він був заступником начальника управління культури Волинської області, депутатом міської ради, членом низки мистецьких рад. Також був активним учасником Українського центру Міжнародної організації театрів ляльок «УНІМА». Його зусилля високо відзначено на державному рівні: він став заслуженим діячем мистецтв України, заслуженим діячем культури Польщі, лауреатом премій імені Миколи Садовського та «Галицька Мельпомена». У 2012 році нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня. За популяризацію української культури за кордоном отримав срібний хрест від президента Польщі та відзнаку Європейського центру за позитивне представлення України у світі.

Попри свій поважний вік, Поштарук до останнього залишався активно залученим до справ театру: стежив за репертуаром, долучався до постановок, консультував молодих режисерів і акторів. У 2022 році, після майже 47 років безперервного керівництва, він передав посаду директора-художнього керівника новому поколінню. Однак духовна присутність засновника досі відчутна у кожній виставі, кожному куточку театру.

Данило Поштарук зберіг та передав нащадкам живу мистецьку спадщину. Його служіння театру – це приклад професійної стійкості, людяності й послідовності. Він зумів сформувати унікальний культурний простір, що став місцем виховання, пізнання і натхнення для тисяч дітей та дорослих.