Загальноукраїнські фестивалі театрів ляльок на Волині

Історія всеукраїнських фестивалів театрів ляльок бере свій початок у стінах Волинського академічного обласного театру ляльок. Саме цей театр став ініціатором та організатором Першого фестивалю театрів ляльок, що відбувся у Луцьку з 25 червня по 3 липня 1983 року. Подія була унікальною не лише за масштабами, а й за своїм змістовим наповненням. Впродовж десяти днів театральна зала заповнилась юними й дорослими глядачами, які з захопленням переглядали вистави. А після перегляду мали можливість стати учасниками їх обговорення.

Фестиваль став справжнім святом: зі всієї України до Луцька приїхали колективи лялькарів з різних областей. Вони представити свої вистави й ділилися досвідом. Подія мала професійне журі, яке оцінювало художній рівень постановок, акторську майстерність, режисерські рішення та художнє оформлення. У рамках фестивалю проходили творчі лабораторії для художників і режисерів, де обговорювалися як естетичні, так і технічні аспекти лялькового мистецтва.

Особливу увагу було приділено темі актора в театрі ляльок: відбулися дискусії щодо ролі актора за ширмою та актора, що працює у відкритому сценічному просторі. Такі обговорення мали величезне значення для подальшого розвитку сучасного лялькарства в Україні та сприяли формуванню нових підходів у сценічній мові.

З 26 червня по 4 липня 1986 року Луцьк знову став центром українського лялькового мистецтва – саме тут відбувся Другий фестиваль театрів ляльок. Відбір учасників проходив за системою попереднього перегляду вистав, що дозволило забезпечити високий рівень події. У порівнянні з першим фестивалем, цього разу значно зросла кількість театрів-учасників, що засвідчило активний розвиток галузі. На Волинь прибули лялькарі з різних куточків України та сусідніх країн. Також на фестивалі були представлені делегації з усіх 27 діючих українських театрів ляльок.

Новинкою Другого фестивалю був показ самостійних акторських робіт. Це дало змогу оцінити зростання професійної майстерності митців. Впродовж дев'яти фестивальних днів на сцені було зіграно яскраві постановки, в яких помітно зросла роль індивідуальної акторської гри. Глядачі побачили класичні вистави та експериментальні постановки. Волинський театр ляльок на фестивалі продемонстрував високий мистецький рівень як організатора й учасника, а широка географія запрошених колективів створила унікальне середовище для професійного діалогу. Другий фестиваль підтвердив, що театр ляльок живий вид мистецтва, який розвивається й шукає нові форми для діалогу з глядачем.

У 1989 році Луцьк утретє приймав кращі театри ляльок зі всієї України, ставши на кілька днів справжньою столицею лялькарів. Місто уже називали меккою лялькового мистецтва. 23 червня розпочався Третій фестиваль, організований Міністерством культури спільно зі Спілкою театральних діячів. Перед проведенням заходу відбулися зональні огляди, під час яких було відібрано найкращі театральні постановки. Цей фестиваль вирізнявся не лише мистецькою якістю вистав, а й глибшим критичним осмисленням репертуару. Театрознавці та критики вперше відкрито вказали на ідеологічний тиск, який довгий час витісняв прояви національної ідентичності з української сцени. Виступи театральних колективів показали, що саме театр ляльок може стати простором для відновлення автентичної культури, мови та образності, які були штучно приглушені радянською системою. Таким чином, фестиваль 1989 року став не лише мистецьким, а й культурно-історичним маркером змін у суспільстві.

Фестивалі театрів ляльок у Луцьку стали важливою віхою в історії українського лялькового мистецтва. Саме Волинський театр ляльок започаткував традицію масштабних професійних зустрічей, що поєднували творчі покази, фахові дискусії та пошук нових форм. Згодом ці фестивалі переросли у платформу для мистецького й культурного оновлення, зокрема у напрямку повернення національної ідентичності.