У театрі є люди, яких глядач бачить на сцені. Є ті, чиї імена вказані на афішах. А є люди, чия щоденна праця залишається переважно за лаштунками — але без неї театр просто не зміг би жити.

Микола Петрович Каліщук — належить саме до таких людей.

Його професійна історія нерозривно пов’язана з Волинським академічним обласним театром ляльок. У 1989 році Микола Каліщук прийшов у заклад на посаду заступника директора. Відтоді його життя на десятиліття переплелося з життям театру.

Це означає — понад тридцять років щоденної роботи поруч зі сценою, акторами, режисерами, майстрами, адміністрацією, глядачами. Роки, упродовж яких змінювалися вистави й покоління артистів, приходили нові люди, змінювалися часи та обставини, а театр продовжував свою роботу.

Микола Петрович знає театр не лише таким, яким його бачить глядач у залі. Він знає його зсередини — з усіма щоденними турботами, рішеннями, відповідальністю і невидимою роботою, яка передує кожному підняттю завіси.

У серпні 2022 року, після майже 47 років керівництва театром Данила Поштарука, Микола Каліщук взяв на себе обов’язки директора — художнього керівника Волинського театру ляльок.

Це був особливий час для театру — і для всієї країни. Повномасштабна війна змінила звичне життя, поставивши перед культурними установами нові й непрості завдання.

Але театр мав продовжувати жити.

Готуючись до нового, тоді ще 47-го театрального сезону, Микола Каліщук розповідав про облаштоване в театрі укриття, яке могло прийняти глядачів та акторів під час повітряної тривоги. Театр готувався зустрічати дітей і знову відкривати перед ними свій казковий світ — уже в умовах воєнного часу.

Це був час, коли звичне театральне питання «яку виставу показати?» доповнилося іншими: як організувати перебування дітей і дорослих у театрі безпечним, як налаштувати роботу колективу, як не дозволити війні забрати у дітей можливість зустрічатися з казкою.

І театр працював.

Для Миколи Каліщука це був не перший рік у театральній справі й не перший складний період. За плечима вже стояли десятиліття роботи. Тому в той момент особливо важливою була не гучність посади, а знання театру, його людей і його щоденного життя.

Виконання обов’язків директора — художнього керівника тривало до 16 березня 2023 року, коли розпорядженням голови Волинської обласної ради ці обов’язки були передані Вадиму Хаїнському.

Та роль Миколи Петровича в історії театру значно більша за кілька місяців керівництва.

Тридцять п’ять років — це вже не просто стаж роботи. Це частина історії самого театру.

За цей час Микола Каліщук став одним із тих людей, які зберігали його повсякденний ритм, допомагали йому проходити через зміни та залишатися живим організмом — місцем, де зустрічаються мистецтво, люди і глядач.

Можливо, саме такі люди найкраще розуміють просту театральну істину: диво, яке бачить глядач, завжди має свою невидиму сторону.

І поки на сцені оживають ляльки, звучить музика, актори проживають свої історії, а в залі затихає дитячий шепіт перед початком вистави, десь за цією казкою залишається щоденна праця тих, хто багато років допомагав театру бути театром.

Микола Петрович Каліщук — один із них. Людина, яка десятиліттями була поруч із Волинським театром ляльок і стала частиною його великої історії.