Лариса Данилівна Мікоян — заслужена артистка України, актриса театру ляльок, одна з представниць першого покоління професійних волинських лялькарів. Її творча історія нерозривно пов’язана з історією Волинського театру ляльок, адже Лариса Данилівна була серед тих, хто стояв біля його витоків.

Народилася 5 березня 1946 року в Турійську на Волині. У 1980 році закінчила Рівненський інститут культури, де навчалася у Миколи Ігнатюка.

Ще до створення Волинського театру ляльок Лариса Мікоян працювала в ляльковій групі Волинської обласної філармонії. Саме ця група у 1975 році стала основою трупи новоствореного театру. Так Лариса Данилівна увійшла до першого складу Волинського театру ляльок і залишалася його актрисою від самого дня заснування.

За роки на сцені її голосом заговорили понад 80 персонажів. Казкові герої, мами, принцеси, шинкарки, фрау Штальбаум та багато інших образів у її виконанні отримували власний характер, інтонацію і неповторне сценічне життя.

Серед знакових ролей актриси — Біберче у виставі «Біберче» Л. Джокича, Мати у «Сембо» Ю. Єлісеєва, фрау Штальбаум у «Лускунчику» за Е. Т. А. Гофманом, мама Іскри Полякової у виставі «Завтра була війна» за Б. Васильєвим, принцеса Ярмилка у «Принцесі-стрибунці» Л. Дворського, Шинкарка у «На Івана Купала» за М. Гоголем та багато інших.

Особливе місце у творчому доробку Лариси Данилівни посідає моновистава «Я так люблю…» за поемою Тараса Шевченка «Наймичка» — робота, у якій особливо виразно розкривалися сила її акторського слова, емоційність і глибина сценічного переживання.

Театр для Лариси Мікоян ніколи не обмежувався лише сценою. Вона працювала дикторкою на обласному радіо, була ведучою телевізійних програм «В гості казочка прийшла», «Вечірнє інтермеццо» та інших передач. Знімалася в кіно — зокрема, в історичному фільмі «Я, милістю Божою, пан Возний» із кіноциклу «Невідома Україна».

Її особливий талант — говорити зі слухачем і глядачем живим, щирим словом — знайшов продовження і в педагогічній роботі. У луцькій гімназії №21 імені Михайла Кравчука Лариса Данилівна вела гурток художнього читання. Її вихованці ставали переможцями міських та обласних конкурсів.

Багато років Лариса Мікоян була ведучою творчих вечорів і концертів, читала поезію на волинських сценах та в Національному палаці «Україна» в Києві. Її акторську майстерність відзначали багатьма нагородами на театральних фестивалях. У 1999 році їй присвоїли почесне звання «Заслужена артистка України».

Та, мабуть, найтепліші спогади про Ларису Данилівну пов’язані з її зустрічами з дітьми.

Поза театральною сценою вона знову і знову відкривала маленьким глядачам двері до чарівного світу лялькового театру. Розповідала, якими бувають театральні ляльки, знайомила дітей із казковими персонажами, а потім сама оживляла їх просто перед очима. І тоді неодмінно лунали дитячий сміх, здивовані вигуки та оплески.

Для чималої кількості дітей саме така зустріч могла стати першим знайомством із театром — щирим, безпосереднім і незабутнім.

Лариса Мікоян — це частина історії Волинського театру ляльок. Людина, яка не просто грала ролі, а допомагала формувати театральну традицію Волині, передавала любов до сцени наступним поколінням і багато років дарувала глядачам найцінніше — живе диво театру.

Її голоси залишилися в пам’яті багатьох поколінь маленьких і дорослих глядачів. А казка, яку вона допомагала творити, продовжує жити на сцені.