Петро Павлович Савош – актор і завідувач трупи Волинського академічного обласного театру ляльок, у якому працює з 1976 року, з першої постановки. Після закінчення Луцького культурно-освітнього училища розпочав творчу діяльність на професійній сцені, а згодом здобув вищу освіту на режисерському відділенні Рівненського інституту культури (1977–1982).
За понад 50 років творчої діяльності створив понад 80 сценічних образів, серед яких – Дядько Лев («Лісова пісня»), Дросельмейєр («Лускунчик»), Дон Пабло де Альварес («Камінний господар»), Маркіз де Лю («Кіт у чоботях»), Пітон Каа та Акела («Мауглі»), Змій («Котигорошко») та інші. Його акторська майстерність вирізняється глибиною, емоційністю, технікою ляльковедення та здатністю до яскравого перевтілення.
Особливе місце у творчості митця займає моновистава «Волинський вертеп», яка з успіхом була представлена у Європарламенті та штаб-квартирі Ради Європи у Страсбурзі (2005), а також на Софійській площі в Києві. Його роботи неодноразово відзначалися нагородами на всеукраїнських і міжнародних театральних фестивалях.
У 2007 році Петру Савошу присвоєно звання заслуженого артиста України, а у 2016 році він відзначений Подякою Кабінету Міністрів України.
Петро Савош поєднує акторську діяльність із організаційною та педагогічною роботою: з 2001 року є завідувачем трупи театру, очолює профспілку та художню раду, є наставником для молодих акторів. Він також виступає режисером (вистава «Пригоди Принца і Принцеси», 2023) та засновником дитячої театральної студії «Паросток», вихованці якої є лауреатами всеукраїнських і міжнародних конкурсів.
Актор активно долучається до театрального життя України, працює у складі журі мистецьких конкурсів, є членом професійних спільнот та бере участь у підготовці майбутніх фахівців сценічного мистецтва.

У 2026 році Петру Савошу присвоєно почесне звання народного артиста України.

Цитати з інтерв'ю: "Волею долі я в театрі ляльок уже 45 років. Що тримає? Тут я залишаюсь дорослою дитиною, щоб бачити щире захоплення в дитячих очах, відчувати вдячність, радість… Для цього варто жити й працювати в ляльковому театрі.

Люблю свою роботу… Посмішки дітей неначе заряджають енергією та натхненням, а ти натомість даруєш їм тепло і радість і відчуваєш себе значно молодшим.

Рідний співучий край, дім, мамина колискова, батьківська хата, вишитий рушник, родина-сім’я, колектив, лялька, театр – такі рідні і близькі мені слова, які гріють душу, навівають приємні спогади… А згадати є що…

Я вмію постояти за себе, захистити свої погляди і переконання. Зазирати в майбутнє не боюся.

Люблю бешкетливих життєрадісних дітей-глядачів, ласий до гумору. Не терплю неправди та несправедливості».

Життєве кредо Савоша П.П.: Хочеш змінити світ – почни із себе…